ТЮКАННЯ 1, я, сер., розм. Дія за значенням тюкати1 та звуки, утворювані цією дією. З галасом, тюканням та свистом вони [діти] повискакували з своїх криївок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 272); Здавалося їй, що стрінуть її сміхом, тюканням, будуть гнати й кидати камінням услід (Гнат Хоткевич, II, 1966, 231); Тюкання й вигуки почулись і в інших кінцях лану, — Скільки цієї звірини? (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 122).
ТЮКАННЯ 2, я, сер., розм. Дія за значенням тюкати2 та звуки, утворювані цією дією.