ТЮБИК

ТЮ́БИК, рідко ТУ́БИК, а, чол. М’яка трубочка для крему, зубної пасти, клею, фарби і т. ін., вміст якої добувають видавлюванням. У нього лежать сотні тюбиків фарб. Свій заробіток він залишає в магазині, вишукуючи нових кольорів (Юрій Яновський, I, 1958, 133); Шевченко розклав на постелі малярське приладдя і, як дитина милується своїми іграшками, милувався плитками акварелі, тюбиками олійних фарб, пензлями, етюдником, мольбертом (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 245); Жінка дістала із сумочки тюбик з вазеліном, видушила на долоню блискучий кавалочок і взялася натирати йому шию, груди (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 58); Всередині [сумочки] я побачив шовкову хустинку з ініціалами Л. Ш., тубик з губною помадою, флакончик «Кримської троянди», гребінець (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 30).