ТЯЖКОПОРАНЕНИЙ

ТЯЖКОПОРА́НЕНИЙ, а, е. Який має тяжку рану, тяжкі рани. Тяжкопоранений солдат;
//  у знач. ім. тяжкопоранений, ного, чол.; тяжкопоранена, ної, жін. Той (та), що його (її) тяжко поранено. Над полем висів тягучий стогін залишених напризволяще тяжкопоранених (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 301); Павло з санітарами виносив тяжкопоранених на шлях (Василь Кучер, Голод, 1961, 76).