ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, жін.
1. Властивість тіл притягатися до Землі.
2. Абстр. ім. до тяжкий 1—10. Голова цукру як фізичне тіло має певну тяжкість, вагу (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 62); Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (Олесь Гончар, II, 1959, 355); Сама вона була лікарем і, безумовно, добре знала тяжкість свого стану (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 86); Відзначаючи всю тяжкість умов миру, що їх нав’язав німецький імперіалізм, В. І. Ленін був.. сповнений віри в сили радянського народу (Історія УРСР, II, 1957, 99).