ТЯМОВИТИЙ

ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива — старалась про дітей (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 486); Дітлахи виявилися тямовитими (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 307); — А Левка навчила читати? — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Михайло Стельмах, II, 1962, 107).