ТЯМКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що тямовитий. Багато тут [серед ополченців] робітничої молоді, сміливої, тямковитої (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 234); Влаштував [офіцер] хлопцям справжній екзамен. Гурій, той відразу ж провалився, а Михайло просто-таки заворожив офіцера — письменний дуже, тямковитий (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 241); Він був хлопець тямковитий і зрозумів, що футбол — це, значить, не його зірка, от і все. Став .. токарем (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 25).
ТЯМКОВИТИЙ
Тлумачення слова