ТЯМ, у, чол., розм., рідко. Те саме, що тяма. Щоб я, буває, на путі Не розгубила людський тям, Живила помисли святі Твоїм життям, своїм життям (Любов Забашта, Вибр., 1958, 176).
♦ Без тяму — те саме, що Без тями (див. тяма). Чіпка без тяму поволік ноги далі (Панас Мирний, I, 1949, 286).