ТЯГАТИ, аю, аєш, недок., перех.
1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. Надворі наймит гар ману вав пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 250); Звалилася.. на нього [коня] вся й важка й легка робота. Тягав він сани по розмоклій дорозі так, що аж груди тріщали, і плуга тягав (Гнат Хоткевич, I, 1966, 128); Приємно тягати копиці до стогу (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 474).
♦ За патли тягати див. патли; Ледве (насилу і т. ін.) ноги тягати — те саме, що Ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити (див. волочити). Він сам на себе сердився і ходив по двору, ледве ноги тягаючи (Панас Мирний, IV, 1955, 61); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 222).
2. Носити що-небудь важке, важкі речі, вантаж тощо. — Та що ж ви робили?.. — Якісь дуби тягав (Іван Франко, II, 1950, 90); Вони щиро працювали на земляних роботах, тягали каміння, качали воду (Юрій Яновський, II, 1954, 170); Вже ось кілька днів тягав на собі такі мішки і Марко (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 99).
3. розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти з собою чи за собою. Флегматичного Мокрієвського Фесенко скрізь тягав за собою.. для компанії (Нечуй-Левицький, V, 1966, 151); Він увесь день тягав мене по вбогім садку довкола своєї батьківської хати (Іван Франко, IV, 1950, 277);
// Примушувати ходити, з’являтися куди-небудь у зв’язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною. — А Николку тягатимуть шандарі [жандарми] за волоцюзтво (Лесь Мартович, Тв., 1954, 81); Ще невідомо, винен він чи ні? Може, й справді даремно хлопця тягають? — роздумував Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 268); Деякий час тягали на допити і Андрія-столяра (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 22).
♦ Тягати по судах див. суд.
4. розм. Одягати, носити. — Справив їй [жінці] святешні чоботи, так вона їх, звиняйте, вже і в будень тягає (Михайло Стельмах, II, 1962, 21); Офіцери вже давно не носять цієї форми, а він і досі тягає свою гімнастьорку (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 129).
5. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню. Роблять людиська, як і ті коні в кираті, довбають святу земленьку, черпають кип’ячку, тягають віск (Іван Франко, IV, 1950, 7); Біля колодязя зарипів звід — це Прокіп воду тягав (Андрій Головко, I, 1957, 198); Надсаджуючись, тягала [Кульжан] з колодязя важкі відра води (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 62);
// Ловити (рибу). Бувало, в цей самий час, восени, — які щуки тягав він «на живця»! (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 28); Дніпровські плавні — це цілий край з низовими лісами, .. з тихими озерами, заводями та протоками, де ще запорожці тягали волоками рибу (Олесь Гончар, II, 1959, 372).
6. Скубти, смикати до болю (за волосся, вуха і т. ін.). Пасинок скинув з мене очіпок та тягав двома руками за коси (Нечуй-Левицький, II, 1956, 9); Мені сподобалося в школі. Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 7).
7. розм. Брати чуже; красти. — Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами — так і потягне (Борис Грінченко, I, 1963, 357); — Як вони вже тільки не старалися оганьбити, відтерти мене цей рік! Савка і смушки тягає, Савка і фураж переполовинює (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 45).