ТІСНЯ́ВА, и, жін. розм.
1. Те саме, що тіснота 1, 2, 4. Ми йшли то великими вулицями, то глухими завулками, то переходили майдани, то поринали в тісняву старих закапелків (Юрій Смолич, III, 1959, 485); За стінами-перегородками.. сиділи над паперами в неймовірній тісняві заклопотані люди (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 34); Відходить останній поїзд. Тіснява у вагонах (Олесь Донченко, VI, 1957, 626); Він почував утому, задуху, йому здавалося, неначе щось тисне на нього з усіх боків, — почував тісняву майже фізично: ліктями, головою, грудьми (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 31).
2. Тиск, давка. Раніше, коли бувало на маршах або вночі під час тісняви на переправах виникали звичайні в таких випадках сутички між їздовими різних частин, Хома тримався подалі від гріха (Олесь Гончар, III, 1959, 202); Місто! Шалений поспіх. Тіснява. Штовханина (Павло Загребельний, День.., 1964, 292).