ТІПОНУТИ

ТІПОНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до тіпнути;
//  безос. Дике собаче скавчання розітнулося ту ж мить — аж старого Бриля з переполоху тіпонуло (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 11).