ТІ́ПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до тіпати 1, 2. Литка тіпнув вусами, пильно подивився на свого співрозмовника (Григорій Епік, Тв., 1958, 63); Тіпнувши плечем, з якого звисав порожній рукав солдатської гімнастерки, Кузьма став доповідати про стан і завдання дружини (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 465).
ТІПНУТИ
Тлумачення слова