ТІ́ПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до тіпати.
2. у знач. прикм. Який вже тіпали. Підперезані ці елегантно-грубі капоти були звичайними мотузками з тіпаних конопель (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 112); Її чубок білявий, аж білий, наче льонок тіпаний (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 525).