ТІ́МЕНИЦЯ, і, жін., заст. Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім’ї у немовлят; іноді — на тілі в дорослих. Тімениці повно й на шиї й на руках; ноги попухли (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 241); У няньки був біленький цуцик, її він завжди забавляв;.. І панії лизав од скуки Частенько ноги скрізь і руки, І тімениці вигризав (Іван Котляревський, I, 1952, 181).
ТІМЕНИЦЯ
Тлумачення слова