ТІЛЕЧКО 1, а, сер., рідко. Зменш.-пестл. до тіло 2, 4. Все щупленьке, рівненьке тілечко, вся оця мила істота до того стала нараз дорогою Василеві, що, якби хто сказав умерти, — вмер би за неї (Гнат Хоткевич, I, 1966, 101); Наші тілечка з ефіру, Наші крильця з вітерків; Відкіля ми прилетіли — Ми не знаєм од віків (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 310).
ТІЛЕЧКО 2, присл., діал. Зменш. до тілько. — Нема Охріма Горобця. Тілечко був тут і як крізь землю провалився (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 315).