ТІБЕ́ТЦІ, ів, мн. (одн. тібетець, тця, чол.; тібетка, и, жін.). Один з найстародавніших народів Центральної Азії, корінне населення Тібету; окремі представники цього народу. Свого часу тібетці в боротьбі проти англійських колонізаторів застосовували бамбукові гармати (Наука і життя, 10, 1973, 48).
ТІБЕТЦІ
Тлумачення слова