ТЕВТО́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до тевтони й тевтонці. В Галицькому літопису.. описана битва Данила Романовича з тевтонськими рицарями під Дорогичином, під час якої Данило розгромив хрестоносців-завойовників (Історія української літератури, I, 1954, 52); Тевтонські племена.
Тевтонський орден — католицький духовно-рицарський орден, що виник у Палестині наприкінці XII ст.; військова організація німецького рицарства в XIII—XVI ст. Суперечки й конфлікти між єпископством і Тевтонським орденом часто кінчалися військовими сутичками (Знання та праця, 2, 1973, 20).
ТЕВТОНСЬКИЙ
Тлумачення слова