ТЕРИКО́Н, у, чол. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт… (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 5); Ярина все ближче підходила до терикону старої шахти — високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 19).
ТЕРИКОН
Тлумачення слова