ТЕРТИСЯ, труся, трешся; мин. ч. терся, терлася, лося; наказ. сп. трись, тріться; недок.
1. об що. Рухаючись туди й сюди, черкати, зачіпати собою інший предмет. Ліщина об ліщину терлась-скрипіла, а вітер поміж гілками так завивав, що в Пилипка аж у вухах пищало (Панас Мирний, IV, 1955, 303); Потовчена снарядами крихка крига треться об береги! (Олесь Гончар, III, 1959, 285); Кілька дубів уже терлося своїми бортами об борта шебек, і козаки.. дерлись на турецькі судна (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 113);
// Торкаючись, притискуючись до чогось головою, спиною, боком і т. ін., водити туди й сюди. Насамперед вони побачили білу козу. Вона терлась об стовбур сухої верби і жалібно мекала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, Вибр., 1947, 376);
// Робити такі рухи, пестячись, ластячись до когось, виявляючи радість, відданість і т. ін. Собача замололо хвостиком, підбігло й почало тертися коло ніг (Степан Васильченко, I, 1959, 341); Женя нагадувала мені зараз кошеня, яке треться об ногу, щось випрошуючи (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 62).
2. перен., розм. Бути, перебувати десь, у якомусь середовищі, перев. із певною метою, добиваючись чогось. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267); [Мартин:] Трись, трись меж людьми, і з тебе будуть люде [люди] (Карпенко-Карий, I, 1960, 330); — Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті, та гроші в кишені гребтимеш, а побачиш у трамваї дядька з мішком — сахатимешся, як від чуми, щоб він тобі чистенької сорочечки не замазав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 42);
// Ходячи туди й сюди, постійно перебувати де-небудь, біля чогось із певною метою. — Вийшла, каже, смерком на двір, аж щось під повіткою треться, вовтузиться щось… (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 291); Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого місця шукає (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 45);
// коло кого. Намагатися бути весь час поблизу когось. [Масляк:] Іди, Макаре, відчиняй хвіртку, — твоя черга. А то все коло Палазі трешся (Іван Микитенко, I, 1957, 299).
3. розм. Нереститися (про рибу). Почав тертися короп.
4. Пас. до терти 1—3.
♦ Тертися та м’ятися; Тертися-м’ятися — не наважуватися, вагатися, зволікати. Довго він терся та м’явся, поки зважився сказати про своє лихо… (Панас Мирний, II, 1954, 241); Треться-мнеться [голова сільради], що збрехати начальству — не знає (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 220).