ТЕРПЛЯ́ЧЕ. Присл. до терплячий 1, 2. Маковей, сидячи над апаратом, досить терпляче зносив незлобливі насмішки товаришів (Олесь Гончар, III, 1959, 59); Вікторія кривилася, але терпляче переносила біль, не вимовила жодного слова (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 221); — Я вірю, — коли візьмемось за діло терпляче, уперто і уважно, ми доведемо його до краю (Степан Васильченко, II, 1959, 227); Толя ретельно допомагав Грицеві. Він терпляче пояснював йому кожну задачу (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 25).
ТЕРПЛЯЧЕ
Тлумачення слова