ТЕРОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до терору, пов’язаний з ним. Небезпека [імперіалістичної агресії] особливо посилилася, коли в Німеччині захопив владу фашизм — оскаженіла терористична і шовіністична диктатура найбільш реакційних сил імперіалізму (50 років Жовтневої революції, 1967, 17); Терористична діяльність народовольців.
Терористичний акт — убивство чи замах на життя державного або громадського діяча. Терористичні акти проти феодалів і злодійство були в центрі уваги законодавства Київської Русі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 461).
2. Прикм. до терорист;
// Який складається з терористів. Мав [Махно] потайний намір розправитись і з Петлюрою, та, на жаль, не вдалось, хоч для цього й була ним створена особлива терористична група (Олесь Гончар, II, 1959, 335).