ТЕРНУТИ, ну, неш, док., перех. інеперех.
1. Однокр. до терти. Комар йому на лобі сів, Лев лапою тернув по пиці, Бо вже були такі дурниці (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 133); Василь пішов до умивальника, бризнув собі в обличчя води, тернув щіточкою по зубах (Павло Загребельний, Спека, 1961, 337); — Ідіть, я дожену, треба ще тютюну тернути в кисет (Андрій Головко, II, 1957, 252).
Тернути сірник (сірника, сірничок) — потягнути сірником по вкритій сіркою поверхні, щоб запалити його. Лукина.. тернула сірничок і запалила солому (Нечуй-Левицький, III, 1956, 358); Тернула сірника, спалахнув синій вогник. Незабаром примус зашипів (Олесь Донченко, II, 1956, 193).
2. перен., фам. Швидко, з великим апетитом з’їсти. — Так би нам хотілось тернуть борщу або чогось тривного! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 592); З хазяйкою така умова: хата, снідання, обід, а лишки — на вечерю. Але сьогодні якраз і тернули хлопці за обідом, аж об дно ложками пошкрябали (Андрій Головко, I, 1957, 145).