ТЕРНО́К, ренку, чол. Зменш.-пестл. до терен. А я той тернок ножем виріжу, Червоную калиноньку в припіл виламлю [виламаю] (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 278); * У порівняннях. Хвалилася дівчина: «..В мене очі як тернок,..» (Українські народні ліричні пісні, 1958, 96).
ТЕРНОК
Тлумачення слова