ТЕ́РМИ, терм, мн.
1. іст. Громадські лазні в стародавньому Римі з приміщеннями для гімнастики, гри в м’яч, бесід і т. ін. Всі, всі упали до землі Перед Петром. 1 повели До себе в терми на вечерю Того апостола… (Тарас Шевченко, II, 1963, 283); Наше діло було б: прогулянки, книги, Поле, терми, гаї та джерела дальні. Ото б радість була, безтурботна втіха… (Микола Зеров, Вибр., 1966, 342).
2. геол. Теплі та гарячі підземні води й джерела. Джерела з теплою водою називаються термами (Курс загальної геології, 1947, 127); Сірчасті терми.