ТЕРМІ́ТТЯ, я, сер. Внутрішня здерев’яніла частина стебла волокнистих рослин (льону, конопель і т. ін.), що подрібнюється й відокремлюється від волокна під час м’яття, тіпання тощо; костриця. По вулицях, замощених нетесаними колодами, вітер носив сміття базарів, солому, сіно, терміття з конопель (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 535); Воно [слово «паздерник»] утворилося від спільнослов’янського слова «паздер» — костриця, терміття, що лишається після тертя конопель чи льону (Наука і життя, 10, 1973, 46).
ТЕРМІТТЯ
Тлумачення слова