ТЕРХ, а, чол., діал.
1. В’юк. Як робить [гуцул] — то гостро робить: винесе такий терх муки на свій верх, що у коня спина вгинається (Гнат Хоткевич, II, 1966, 355); Як конина, двигав [Юра] ціле своє життя повні терхи чужого добра і йшов туди, куди поганяли (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 190).
2. Стара міра рідини. Шинкарі посідали з повними тер хами (Словник Грінченка).