ТЕРЕВЕНИТИ

ТЕРЕВЕНИТИ, ню, ниш, недок., перех. і неперех., розм., зневажл. Говорити дурниці, нісенітниці. — Огонь спадає з неба, і самі свічі запалюються, — теревенив далі Копронідос (Нечуй-Левицький, III, 1956, 375); В Христини глухо забилося серце. — Годі, кажу, теревенити! — сердито проказала вона і, ображена, вийшла з кола дівчат (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 87);
//  Говорити що-небудь незначне, несерйозне, пусте. Кованько торкнув Радюка й сказав йому: «А ходім і ми в ту гостинну [вітальню] та послухаємо, за що то теревенять оті сиві голови та духовні персони!» (Нечуй-Левицький, I, 1956, 563); Він вічно теревенив, розповідаючи веселі «віци» — анекдоти, співав коломийки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 352); — Ви працюватимете зі мною, в цій лабораторії, теревенити з працівниками в інших лабораторіях у вас не буде часу (Натан Рибак, Час, 1960, 167).