ТЕРЕМО́К, мка, чол.
1. Зменш.-пестл. до терем. В теремку було темно, а вікно з різнобарвними шибками було трохи одхилене (Степан Васильченко, II, 1959, 60); Сніг. Сніжок. На княжий теремок (Павло Тичина, I, 1946, 105).
2. Маленький, іграшковий будиночок. Дитяча кімната.., на стіні годинник із зозулею, яка визирнула з теремка і застигла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 351).
3. діал. Вінок із штучних квітів для носіння на голові й для прикрашання образів.