ТЕРЦЕ́Т, у, чол.
1. муз. Ансамбль із трьох виконавців, перев. вокальний; тріо. У «Сватанні на Гончарівці» дуже багато вокальних ансамблів: дуети, терцети (Українська класична опера, 1957, 90).
2. Музичний твір або частина такого твору для трьох виконавців. Композитор [Г. І. Майборода] показав себе талановитим майстром музичної сатири, яка межує іноді з гротеском. Це стосується, зокрема, терцету «зальотників» з другої картини [опери «Арсенал»] (Мистецтво, 2, 1961, 29).
3. літ. Трирядкова строфа в сонеті. Терцети у віршах Рильського.