ТЕПЛЯК, чол.
1. род. а. Тимчасове опалюване приміщення для робітників на будівельних майданчиках у зимовий період. Під помостом стоїть величезна бетономішалка.., і біля неї бригада робить тепляк (Вадим Собко, Любов, 1935, 99); Для опалювання тепляка застосовують опалювальні печі з нижнім обігрівом (Довідник сільського будівельника, 1956, 432).
2. род. а. Теплий хлів для худоби. У вівчарнях повинні бути окремі приміщення для маток та їх приплоду (тепляки) і для молодняка (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 197).
3. род. а, розм. Опалюваний товарний вагон, пристосований для перевезення людей. На запасній колії стоїть невеличкий поїзд: арештантський вагон з заґратованими вікнами, два тепляки і класний (Олесь Донченко, II, 1956, 235).
4. род. у, діал. Теплий вітер. У хаті буть не хочеться. Тепляк дмухнув, Крилом махнув, По бороді лискочеться [лоскочеться] (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 267).