ТЕОРЕ́МА, и, жін.
1. мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням. [Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити (Леся Українка, III, 1952, 97); На дошці рисунок піфагорової теореми (Степан Васильченко, III, 1960, 307); Він сідав за книги, поглинав їх одну по одній, наполегливо вчив формули, теореми (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 21).
2. Висновок, який можна зробити з основних положень логіки. Наукові висновки даються у вигляді логічних, абстрактних категорій — законів, гіпотез, проектів, планів, теорем (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 58).