ТЕНДЕНЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який характеризується послідовним проведенням певних ідей; ідейно спрямований. Радянська література тенденційна й цілеспрямована (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 45); Наша поезія пристрасно тенденційна, їй притаманна висота політичного і громадянського мислення (Наука і культура.., 1972, 251);
// Який створює ідейно спрямовані твори. Шевченко — поет наскрізь політичний, тенденційний, народний у найвищому й найкращому значенні цього слова (Вітчизна, 3, 1964, 119).
2. Упереджений, необ’єктивний. Ставлення В. І. Леніна до народної творчості і використання її в політичній боротьбі відзначається глибоко творчим характером. Він.. виступає проти тенденційного її трактування (Народна творчість та етнографія, 3, 1964, 86); Закордонні літературознавці широко користуються методологією фальсифікації фактів, їх тенденційного добору й підтасовування (Радянське літературознавство, 10, 1971, 61); Тенденційний підхід до чого-небудь;
// Який має яскраво визначене спрямування. Мені її [казку] розповідав малий сільський хлопчина без тенденційної мети (Леся Українка, I, 1951, 457).