ТЕНДЕНЦІ́ЙНІСТЬ, ності, жін.
1. Наявність певної ідеї, тенденції в художньому, публіцистичному й т. ін. творі; ідейна спрямованість. Маркс і Енгельс вперше висунули ідею партійності літератури, яку вони розуміли як найвищу форму вияву ідейності, тенденційності (Радянське літературознавство, 7, 1968, 93); З творчості українського народу ясно дається бачити властиву йому комуністичну ідейність, тенденційність у найкращому, найблагороднішому розумінні цього слова (Максим Рильський, III, 1956, 149).
2. Упередженість, необ’єктивність. Реакційна преса.. завжди відзначалася своєю необ’єктивністю, тенденційністю (Вечірній Київ, 25.XII 1968, 3).