ТЕМПЕРАТУ́РА, и, жін.
1. Ступінь нагріття чого-небудь; тепловий стан тіла, речовини. Нічого нового він [лікар] мені не сказав: ванни ті ж самі, температури тієї ж самої (Леся Українка, V, 1951, 13); Коли прийшов час зварювання, температура металу вже сягала майже двохсот градусів (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 311); Температура води 20° С;
// Ступінь прогрівання повітря в приміщенні або надворі. Вчора привезли для мене з Неаполя керосинову грубку, .. і я, коли схочу, можу підняти температуру повітря в хаті до +16, 17° (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 408); Незнайомі гори зустріли їх різкою зміною температури (Олесь Гончар, III, 1959, 75);
// чого. Ступінь теплоти тіла, речовини, який зумовлює в них певний процес. Температура розжарення металу.
Кімнатна температура див. кімнатний.
▲ Абсолютна температура див. абсолютний; Критична температура див. критичний 2; Температура плавлення див. плавлення; Температура тверднення див. тверднення.
2. Ступінь теплоти тіла людини, що характеризує стан її здоров’я. Вона плакати почала. Зміряла їй температуру, а в неї 40,2° (Леся Українка, V, 1956, 304); — Ну, що тут у вас? — підійшла Тоня. — До Марини: — Температури не міряли? — Наче нормальна, — сказала Марина (Андрій Головко, I, 1957, 466); Щось мені погано, і, напевне, трохи підвищена температура (Олесь Донченко, V, 1957, 340);
// розм. Підвищений ступінь теплоти тіла при захворюванні; жар. Раз у раз я почував її руку на своєму чолі. Видно, в мене була температура (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 25).