ТЕМПЕРА́МЕНТ, у, чол.
1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності. Темперамент є найзагальніша характеристика кожної окремої людини, як і тварини, основна характеристика нервової системи, яка надає певного обличчя всій діяльності кожного індивідууму (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 142); Любила [стара] сина, але не могла не бачити, що для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного (Гнат Хоткевич, II, 1966, 16); А все ж таки які протилежні темпераменти мали старий та стара: Бойчиха була балакуча й моторна, а сам господар мовчазний і неповороткий (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 157);
// з означ. Сукупність психічних особливостей людей певного фаху, покликання. Це [М. Л. Кропивницький] був художник великого сценічного темпераменту, майстер тонких психологічних нюансів (Минуле українського театру, 1953, 34); Пропагандистський темперамент.
2. Життєва активність, здатність до внутрішнього піднесення. — У неї стільки енергії, стільки сили, такий темперамент, що біля неї, здається, і сам заряджаєшся, мов акумулятор (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 309); Воронцов дружив з командиром полку, любив його за рішучість та чесність в бою, за гарячий темперамент (Олесь Гончар, III, 1959, 349); Для артиста шлях і знаряддя до справжнього мистецтва є темперамент, чулість, сила відчування (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 84).
З темпераментом — темпераментно. [Юрій:] На ось, читай… (Дав журнал). Це стаття Лесі. [Геннадій:] Гм… Справді цікаво. З темпераментом і дотепом (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 42).
3. розм. Підвищена чуттєвість, пристрасність. Жадобу любові і відповідний темперамент зуміла [вдовиця] переховати аж до своїх цілком поважних літ (Гнат Хоткевич, II, 1966, 161); Вони сиділи на возі, оточені кіннотою, і безтурботно розповідали про темперамент слуцьких шляхтянок (Іван Ле, Наливайко, 1957, 256).