ТЕМНИ́ЦЯ, і, жін., заст., поет. В’язниця. — І в темній темниці Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив [цар] (Тарас Шевченко, I, 1963, 248); Темниця без вікон, без дверей. Лицар-в’язень лежить у кутку на соломі (Леся Українка, II, 1951, 185); — І-і-і, — зараз же заголосила баба. — Ой забрано ж його, забрано. Сидить він во темниці сирой [сирій], світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 304); * У порівняннях. — Я за слізоньками світа не бачила, сидячи сама собі у хаті, як у темниці (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 105).
ТЕМНИЦЯ
Тлумачення слова