ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темниця. Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Леся Українка, I, 1951, 392); Темничні мури;
// Який відбувається в темниці. Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (Микола Вороний, Вибр., 1959, 48).
ТЕМНИЧНИЙ
Тлумачення слова