ТЕМНЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл. Досить темний, трохи темний (у 1, 2 знач.). Ой не тьохкай, соловейку, Про ту ніч темненьку (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 361); Ой, піду я в бір темненький, там суха смерека, Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека (Леся Українка, I, 1951, 203); На їй [матушці] була темненька плахта, темненька запаска (Нечуй-Левицький, III, 1956, 16); Темненькі очі її сяяли за скельцями окулярів ласкаво (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 67).
ТЕМНЕНЬКИЙ
Тлумачення слова