ТЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн. (одн. тельбух, а, чол.). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо). Іванов здер з птаха шкіру, вирвав і викинув геть тельбухи (Іван Багмут, Опов., 1959, 45); Собаки з гарчанням волочать по садку свинячі тельбухи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 328);
// зневажл. Про внутрішні органи людини. [Василь:] Дай води напитись. [Лукія:] Хіба так дуже пашить у тельбухах? Напийся (Марко Кропивницький, II, 1958, 117); Лікар, як на біду, прописав йому блювотне. Від цього вивертало геть усі тельбухи (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляна, 1958, 64).
ТЕЛЬБУХИ
Тлумачення слова