ТЕЛІПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Колихатися, хилитатися, метлятися (про висячі, гнучкі й т. ін. предмети). На йому був.. мундир.. Мідні ґудзики блищали на сонці, а на грудях теліпалось дві медалі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 75); При боці у нього теліпався в піхві тяжкий бойовий меч (Іван Франко, VI, 1951, 45); Всі вони послухали одну її, маленьку, майже непомітну Яринку Коваль, у якої.. дві косички ще дитячі теліпаються (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 227);
// Вільно звисаючи, погойдуватися від руху (про одяг). Тією стежкою йшов.. не так старий, як знесилений дід.. Чорна тенетка, де-не-де полатана, де-не-де у розпірках, теліпалася, ніде не прилягаючи до схудлого тіла (Любов Яновська, I, 1959, 301);
// розм. Хитатися, коливатися. Майже ніколи не тверезий Василь сидів на фірі й, як дзвін, теліпався на всі сторони (Ольга Кобилянська, II, 1956, 9).
♦ Язик поза вухами (вушима) теліпається див. вухо.
2. розм. Іти кудись повільно або довго, з труднощами. — Піти б до Петра та до Якима, — подумав він. — Так же не близький світ: треба аж на Побиванку теліпатись… (Панас Мирний, I, 1949, 347); — Ступай вищою дорогою. Там менше собак і ближче. Нема чого селом теліпатися, щоб кожне тебе бачило (Іван Микитенко, II, 1957, 119);
// Іти повільно за кимсь.