ТЕЛЕНЬКНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до теленькати 1. В коридорі теленькнув дзвоник, і Михайло поспішив відчинити (Микола Олійник, Леся, 1960, 129); Не встиг теленькнути дзвінок, як нам назустріч вийшли батько й два сини (Літ., Укр., 3.III 1970, 4).
2. Здригнутися, стиснутися від радості, страху тощо. А там футбол [м’яч] десь за ворітьми на вигоні бехне, аж у хлопців серце теленькне (Андрій Головко, I, 1957, 191); Коли його привезли на станцію, а потім, після огляду лікаря, віднесли на носилках у вагон, він одразу ж побачив тут вартового.. Серце боляче теленькнуло (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 251).