ТЕЛЕФОНІ́СТ, а, чол.
1. Працівник телефонної станції; особа, що обслуговує телефонний апарат (апарати). Сосюра Яків! Ти в ті дні зробив мене телефоністом в дванадцять років. Треба їсти, а значить — і робить мені (Володимир Сосюра, II, 1958, 364).
2. Військовий зв’язківець, що встановлює телефонний зв’язок і лагодить телефонну лінію. Поки встановили гармати, телефоністи провели лінію до спостережного пункту на передовій (Андрій Головко, I, 1957, 286);
// Зв’язківець, що сидить біля апарата й здійснює зв’язок між окремими пунктами, військовими підрозділами тощо. Телефоніст у землянці припав до трубки, затуливши друге вухо, щоб чути, що передав Брянський з НП (Олесь Гончар, III, 1959, 41).