ТЕ́ХНІК, а, чол.
1. Фахівець із певної галузі техніки, що має середню технічну освіту. Заїздилися люди, інженери, техніки, утворилося господарство, бухгалтерія, канцелярія (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 73); Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту,.. зазираючи в розгорнутий типовий проект (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 407);
// Військовий фахівець із середньою технічною освітою. Коло яструбка вештались техніки, обдивляючись, заправляючи, заряджаючи, випробовуючи (Юрій Яновський, I, 1958, 272); Якби артилерійський технік був говіркіший, він розповів би, якою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку (Олесь Гончар, III, 1959, 172);
// Працівник із середньою спеціальною освітою в деяких інших галузях народного господарства. Технік-товарознавець.
Зубний технік — фахівець, що виготовляє зубні протези.
2. Той, хто працює в галузі техніки, технічних наук. — Браво, поет від заграничної політики! Бий техніка технічними аргументами! (Іван Франко, IV, 1950, 34);
// розм. Учень технічного навчального закладу. До процесії приєднався натовп учнів технічного училища. Техніки тримали великий вінок з гілок маслини (Юрій Смолич, II, 1958, 121).