СИЗОПЕ́РИЙ, а, е.
1. Який має сизе пір’я; із сизим пір’ям. Сизоперий птах; * Образно. В нас нема відмітки на папері, І не каже в паспорті печать Про світанки й ночі сизопері (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 101).
2. у сполуч. з ім. голубка, орел і т. ін., нар.-поет. Уживається як ласкаве найменування людини (перев. при звертанні). — Де вже, щоб мої сини та не помирились! на цілому світі нема таких слухняних дітей, як мої сизопері орли! — хвалилась Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 282); [Ялина:] А хто це? [Юліан:] Я, моя голубко сизопера, іди сміло! (Карпенко-Карий, II, 1960, 88).