СИВУВА́ТИЙ, а, е. Трохи сивий (у 1—3 знач.). То був здоровий, плечистий німець з русявою бородою, вже сивуватою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 229); Сивувате волосся спадало на опуклий лоб, на кошлаті брови (Олександр Ільченко, Петерб. осінь, 1956, 47); Біля столу сидів сивуватий чоловік (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 57); Висять сивуваті грона На пружних лозах восени (Леонід Первомайський, II, 1958, 138);
// у знач. ім. сивуватий, того, чол. Трохи сивий чоловік. Прожогом сивуватий підійшов до труб (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 68).
СИВУВАТИЙ
Тлумачення слова