СИВОЧУ́БИЙ, а, е. Який має сивий чуб; із сивим чубом. Послухаймо розповіді сивочубих шанованих народом ветеранів колгоспів (Хлібороб України, 6, 1969, 36); * У порівняннях. На березі, неначе сивочубі діди, стояли засніжені стіжки (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 160).
СИВОЧУБИЙ
Тлумачення слова