СИТНИК а, чол. Майстер, що виготовляє сита; ситар.
СИТНИК 2, у, чол., розм. Хліб з борошна, просіяного на ситі. Ти бач яка [Україна]! В вінках, у рожах, І пахнеш ситником у рань, Така принадлива, хороша 1 для чужинських зазіхань Така далека… (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 9).
СИТНИК, У, чол. (Juncus, L.). Трав’яниста багаторічна, рідше однорічна рослина з волотистим або гроноподібним суцвіттям, яка росте на вологих місцях; оситняк. Дністро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів та ситників, що звуться там [в Акермані] чагарями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 219); Тут [на ґрунтах Львівської області] ростуть здебільшого рослини низької кормової якості — щучник, щавель, ситник тощо (Колгоспник України, 11, 1961, 38).