СИСУНЕ́ЦЬ, нця, чол.
1. Зменш.-пестл. до сисун 2. Звикла [Марія] до телят. Виростить їх, викохає і — котрий уже раз! — передав іншим. А сама — до нової групи сисунців (Хлібороб України, 8, 1968, 19);
// Немовля; маленька дитина.
2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина. Здалося [хлопцеві], що я звернув увагу на його дівчину.. А я боявдя подумати про це, не то що звертати увагу, такий ще був сисунець і так нас вдома виховано (Юрій Яновський, II, 1954, 18); — Ти ще сисунець, від горшка — три вершка, і ще багато чого не бачив, — заявив Кирило Сидоренко, перевіряючи підшипники (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 97).