СИРОТИТИ, очу, отиш, недок., перех. Робити дитину, підлітка сиротою, позбавляти батька й матері або одного з них. — Не сироти моїх діточок, не вбивай ..жінки (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 416); У полі бились [воїни], сиротили Маленьких діточок своїх (Тарас Шевченко, II, 1963, 91); Звісно, дома жінка та купа дітей, яких не хотілося б сиротити, але хіба ж не за їхнє щастя він і поведе військо через Сиваш? (Олесь Гончар, II, 1959, 401);
// Залишати одиноким, самітним. — Мати ж тремтить за сина. Не руш, говорить, не встрявай, не сироти старої матері… (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 11);
// перен. Знедолювати кого-небудь. — Голову мені рубайте, не виноград… не відбирайте від мене хліба… не сиротіть, бо загину… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 218);
// перен. Залишати когось, щось. Піп, волосні так жалкують! — Не кидайте нас, .. не сиротіть наших Пісок! (Панас Мирний, I, 1949, 238).
СИРОТИТИ
Тлумачення слова