СИРОТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Бути сиротою (у 1 знач.). Я згадала, що я сиротую, що вбога я, та не при батькові-матері зросла, живу у чужій сім’ї з ласки (Марко Вовчок, I, 1955, 198).
2. Лишатися одиноким, самітним. На далекі заробітки Всіх синів повиряджа [вдова], В люту зиму, в теплі літки — Сиротує — не зважа (Павло Грабовський, I, 1959, 505).