СИРО́ТНО, СИРІ́ТНО, рідко. Присл. до сиротний, сирітний. Осторонь сиділа Маріка, самотньо, сиротно (Степан Васильченко, II, 1959, 214); Пошарпані циновки на долівці сирітно щуляться, та з темної стіни ледве впізнати можна портрети (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 203);
// у знач. присудк. сл. Листа прислала мати: — Поліг татусь твій на війні. І ти мене покинув… Самій так сиротно мені … Вертайсь додому, сину! (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 354).
СИРОТНО
Тлумачення слова